АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’Ю
Леонід КОЗАЧЕНКО, Голова ради підприємців при Кабінеті міністрів України.

День: Призначення Вас головою Ради підприємців при Кабінеті міністрів стало несподіванкою для багатьох, адже раніше Ви очолювали аграрне міністерство, потім впливову галузеву асоціацію. Чи означає Ваш теперішній прихід для аграріїв появу в уряді своєї людини?


Л.К.: У певній мірі - це дійсно так. Мені простіше спілкуватися з представниками аграрного бізнесу. Однак підприємці з інших сфер бізнесу без проблем зможуть звертатися до мене у разі виникнення такої потреби. Вони також матимуть повний доступ до всіх можливостей, які надає Рада підприємців при Кабміні. А ці можливості великі: кожен законодавчий документ, який готується у міністерствах та відомствах, обов’язково проходить погодження через Раду підприємців. Тому моя діяльність на новій посаді буде спрямована на поліпшення бізнес-середовища та покращення взаємодії підприємництва з владою


День: Почнемо з того, що Вам найближче. Як оцінюєте перспективи аграрного бізнесу на 2010 рік? Чи варто селянам знову очікувати низьких закупівельних цін на зернові, дорогого пального у розпал жнив та неповернення ПДВ?


Л.К:  Хочеться вірити, що проблеми з поверненням ПДВ, вартістю пального та закупівельними цінами будуть вирішуватися краще, аніж у попередні роки. Скоро ми матимемо змогу в цьому пересвідчитися.
Тепер про оцінки агросектору. Українське сільське господарство має велику перспективу, бо у світі все більше відчувається дефіцит продовольства. І Україна просто зобов’язана, маючи значний аграрний потенціал, розвивати його з користю для себе та світу. Щоб цього досягнути динамічно, в такт з глобальними процесами, потрібно терміново проводити другу хвилю аграрних реформ.
Нагадаю, що перша хвиля відбулася в середині 90-х років і розраховувалася на 10 років. Вже пройшло 15 років, а держава не змінила середовище, в якому живе та працює аграрний сектор. За ці роки галузь гарно навчилася виконувати роль соціального донора, але не працювати за ринковими механізмами.
На мій погляд, серед першочергових кроків має бути завершення земельної реформи. У цьому контексті потрібно негайно зупинити несанкціоновану зміну цільового призначення землі. Сьогодні найбільше фальсифікацій та зловживань у агросекторі відбувається саме зі зміною цільового призначення землі. Далі переглянути питання скільки ж гектарів землі може купити одна юридична чи фізична особа. За даними наших експертів, в Україні існує близько 40 тисяч фізичних осіб, здатних ефектно здійснювати сільськогосподарське виробництво. Зараз одній особі можна зосереджувати у своїх руках 100 гектарів землі. Тобто, за умови, що середня сім’я складається з 4-х чоловік, близько 16 мільйонів гектарів землі після відміни мораторію може знайти ефективного українського власника. А де ще подіти 25 мільйонів га землі? Хто її купить і оброблятиме? Відповіді немає. На мій погляд було б справедливо, якби право на купівлю землі без обмежень отримали фізичні особи, тобто громадяни України, але за умови, що вони зможуть законно задекларувати прибуток для такої покупки. Якщо ж надати юридичним особам таке право, то вони завжди можуть знайти шлях, з допомогою якого іноземні інвестори скуплять українську землю, бо у них ресурсів більше, ніж у вітчизняних інвесторів.
Наступний блок аграрних реформ – зміна фіскальної політики. На мій погляд, фермерів чи власників присадибних ділянок площею до 300 гектарів землі взагалі потрібно звільняти від сплати податків і їх ніхто не повинен перевіряти. Чому так? Адже річний оборот таких господарств становить близько 500 тисяч гривень, що дорівнює умовам роботи бізнесу за спрощеною системою оподаткування. Але зважмо, що традиційно за «спрощенкою» працюють люди, які продають вже готові товари, як правило з полиці магазину. А фермерські умови праці далекі від умови роботи пересічного «спрощенця». Тому, на мій погляд, власникам земельних ділянок площею до 300 га слід надати податкову «спрощенку». Власники ж землі розміром від 300 га до 5 чи 10 тисяч га (зараз іде дискусія) повинні залишатися на нинішній системі оподаткування сільського господарства. Хто ж володітиме ще більшими землями, той повинен працювати на загальній системі оподаткування, як і решта великого бізнесу. Ці зміни ми ініціюватимемо.
Решта реформ – монетарна (покращить видачу кредитів банками), адміністративна (змінить функцію та структуру органів державної влади, які відповідають за реалізацію агарної політики), аграрної освіти та науки. В результаті сільське господарство сформує середовище, в яке протягом 10 років надійде близько 60 мільярдів доларів інвестицій. Цієї суми досить, щоб вивести сільське господарство на високий рівень.


День: Але ж державна казна втратить частину надходжень від появи «спрощенки» у сільському господарстві…


Л.К.: Якщо ця норма запрацює в озвученому мною варіанті, то втрати бюджету на рік становитимуть тільки 50 мільйонів гривень, але це буде ефективніше, ніж дотування цієї категорії селян в сумі 100 мільйонів (від одного такого фермера за рік держказни отримує 5 тисяч гривень, а їх близько 100 тисяч осіб). І ця пільга значно посилить розвиток фермерства та допоможе створити потужний середній клас на селі.


День: З вуст Прем’єр–міністра України прозвучала теза, що сільське господарство повинно переорієнтуватися із сировинного експорту на продуктовий. Чи готовий аграрний бізнес до виконання такої нової урядової стратегії?


Л.К: Щоб переорієнтуватися на продуктовий експорт, в аграрний сектор потрібно інвестувати не менше мільярдів. Тільки такі кошти допоможуть модернізувати українську харчову промисловість, бо сучасні технології переробки продукції дуже дорого коштують. Однак давайте подивимося на це питання з іншої точки зору. У найближчі 10 років Україна має всі шанси збільшити зернові врожаї до 100 мільйонів тонн (цього року буде близько 45 мільйонів тонн). При цьому річне внутрішнє споживання зернових зросте з нинішніх 20 мільйонів тонн до 40-45. А що робити з рештою від цих 100 мільйонів? Харчова промисловість за такими темпами не встигне, бо розвивати її не так просто. Тому, на мій погляд, не варто соромитися, що Україна - експортер сировини. Звичайно, потрібно збільшувати частку виробництва харчової продукції, бо - це додана вартість для економіки. Але соромитися того, що Україна -  третій у світі експортер зерна, не варто. США - перші у світі за експортом зерна, ЄС – другий. І їм не соромно, а нам має бути соромно?

День: Коли запрацює державний експортер «Зерно України». Які вигоди отримає від його роботи бізнес та споживач?

Л.К.: Я дуже скептично ставлюся до появи будь-якого державного зернотрейдера. Впродовж останніх 18 років кожна така структура (Держрезерв, Аграрний Фонд, ДАК «Хліб України») працювала неефективно, використовуючи при цьому потужний арсенал дешевого держмайна (сотні елеваторів, у тому числі, морські) та державних дармових бюджетних коштів. І не було жодного року, щоб цей трейдер працював ефективніше ніж приватний. Навпаки, кожного року крали мінімум один мільярд гривень. Але якщо не ставити управляти цим органом політиків і не давати політикам право управляти ним, то діяльність такого зернотрейдера дійсно позитивно вплине на ринок. Наскільки мені відомо, в уряді розглядається ідея створення державного зернотрейдера у формі відкритої публічної компанії з виходом на IPO на одній зі світових бірж, де інвесторам запропонують акції компанії. Причому держава у такій компанії матиме контрольний пакет акцій. Управляти компанією будуть провідні світові менеджери з відповідним досвідом та рейтингом.
Але це дуже революційний підхід. До цього боротьба за право очолити такі компанії була дуже запеклою. Ліквідність цих посад була навіть вищою за міністерський портфель. Політичні сили-переможці просували своїх кандидатів на керівництво державними зернотрейдерами і знову завдавали мільярдні збитки державі. Звичайно змінити колишні підходи теоретично можливо. І ця ідея обговорюється. Але щодо практичного втілення, то у мене мало впевненості, що такий прозорий підхід вдасться реалізувати у 2010 році. Очевидно, буде перехідний варіант – політик, який спробує ще покерувати. А потім у 2011 році ідею реалізують. Хоча, як стартуватиме компанія зі збитками на відкритих світових фондових біржах і, чи захочуть нею керувати менеджери зі світовим ім’ям? Це ще питання.


День:  У чому полягають вигоди для України від створення біржі з торгівлі зерном із країнами Причорноморського регіону? Коли реально її створити?


Л.К.: Причорноморська зернова біржа – перепустка України у цивілізований зерновий світ. Її вже давно зачекались, бо Чорноморсько–Дунайський регіон є ціноутворюючим сегментом світового ринку зерна. Відсутність біржі - мінус для нас. Зараз в Уряді декілька груп працюють над її створенням. В одній групі беруть участь представники біржі Euronex, у другій – представники Чиказької біржі, у третій – російські фахівці. При чому Росія вже має у своєму арсеналі таку біржу і їй цікаво створити таку ж віддалену площадку в Україні, щоб контролювати торгівлю на Чорноморсько-Дунайському сегменті світового зернового ринку. Тобто, є три напрямки  і один із них приведе до правильного фінішу. До кінця 2010 року навряд чи така робота увінчається успіхом, але наступного – цілком можливо. Торгівля зерновими ф’ючерсами продемонструє, що Україна - сучасна держава, в якій проводиться ринкова агарна політка. Україна привертатиме увагу всіх зернотрейдерів та учасників світового ринку, бо вона виступатиме ціноутворюючим сегментом. Вітчизняні ж виробники зерна вирішать проблему непередбачуваності ціни, бо зможуть страхувати свої цінові ризики. Біржа також допоможе спростити виробникам отримання банківського кредитування під заставу майбутнього урожаю.


День: Чи відповідає нинішнім заявам про спрощення ведення бізнесу реальна політика податкових та митних органів, на дії яких останнім часом нарікають підприємці? Прокоментуйте ситуацію із посиленням фіскального пресу на бізнес?


Л.К.: Половина звернень від підприємців стосуються збільшення фіскального тиску зі сторони податкових та митних органів. Зараз відбувається посилення податково-митного тиску на бізнес. З цього приводу у Кабінеті Міністрів відбулося декілька нарад під керівництвом Віце-прем’єра Сергія Тігіпка, в яких брали участь представники бізнесу, податкових та митних органів. І повірте, була дуже гостра дискусія. Підприємці приводили конкретні приклади свавілля митників та податківців. Податківці та митники в свою чергу все заперечували і пропонували іти в суди. Але зараз, якщо держава підозрює підприємця у неправомірних діях, то вона має право накладати штрафи та пеню на нього. Якщо ж вину підприємця не доведено, то йому все «вибачають», а він натомість не може виставити штраф і пеню у зворотному напрямку. Рада підприємців до кінця 2010 року ініціюватиме розгляд і прийняття законопроекту, який вводитиме взаємовідповідальність бізнесу та влади. Хоча зараз ми також намагаємося ввести таку норму у проект Податкового кодексу.


День: Чи має бізнес зауваження до оновленого механізму спрощеної системи оподаткування, який у своєму законопроектів запропонувало Держкомпідприємництво?


Л.К.: Бізнес подав близько 50 зауважень, які, на його думку, надмірно розв’язують руки контролюючим органам. Зокрема, ми не згодні з нормою, що якщо у підприємця на складі знаходиться продукція на суму більше, ніж 100 тисяч гривень, то його річний оборот перевищує 500 тисяч гривень. І він уже не може бути «спрощенцем». Таких спірних моментів багато.


День: Чи вірите в успіх боротьби податківців за «відбілення» зарплати на підприємствах?


Л.К.: Це питання не просте. На 90% його може врегулювати Податковий кодекс, який формує нові підходи до оподаткування фізичних та юридичних осіб. Якщо його не приймуть, то виплата у конвертах продовжуватиметься.                                                                                                                                                                 

День: Невід’ємна складова успішного ведення бізнесу в Україні – «конверти вдячності» чиновникам. Як охарактеризуєте цей аспект життя бізнесу зараз? На Вашу думку, чи варто очікувати на «конвертний ренесанс» через посилення фіскального тиску?

Л.К.: Будь-який незаконній та безкарний тиск чиновників зі сторони силових чи фіскальних органів призводить до потужнішого розквіту конвертів. За нашими даними, половина перевірок закінчується конвертом, який отримують перевіряючі.

День: То економіці чекати «конвертного ренесансу» через посилення фіскального тиску?

Л.К.:  Посилення необґрунтованого та безглуздого податково-митного тиску призведе до збільшення «конвертного ренесансу», а не до його зменшення. Тому потрібно якнайшвидше шукати золоту середину, щоб цього не сталося. Наприклад, сплачувати помірні податки, не обтяжувати зарплатню зайвими непосильними стягненнями, боротися з корупцією. Про це і говорить Президент України.

День: А чи змінилася середня сума відкату в «конверті»?

Л.К.: На останній нараді у Кабінеті міністрів за участі Віце-прем’єра Тігіпка підприємці скаржилися на дії митників. Так, рік тому за проведення без митного огляду через кордон контейнера митники вимагали від бізнесу половину суми, яку потрібно було легально сплатити до бюджету (наприклад, із 10 тисяч доларів 5 тисяч). Тепер же за цей самий товар митники пропонують бізнесу платити 10 тисяч доларів їм у кишеню. В іншому випадку обіцяють поставити вартість товару вдвічі вищу реальної і тоді до бюджету доведеться платити вже 20 тисяч доларів.

День: Що будете робити для виправлення всіх цих негативних аспектів бізнесового життя?

Л.К: Зі свого боку Рада підтримуватиме реформи дозвільних процедур (у аграрному секторі вже їх озвучив). Крім того, саме за ініціативою бізнесу уряд прийняв рішення про зменшення на половину кількості ліцензій. Вже розроблено проект рішення про суттєве скорочення кількості державних послуг вдвічі та про зменшення їх вартості. Це також ініціатива бізнесу. Будемо розробляти законопроект про взаємовідповідальність бізнесу та влади, про відповідальність влади за зволікання із видачею дозволів. Адже сьогодні, щоб отримати дозвіл на будівництво багатоповерхівки в Україні потрібно 12 місяців, у Тбілісі – до 3 тижнів, у США – до10 днів. Пропонуватимемо посилити дієвість громадських рад при всіх центральних органах державної влади.

День:  Чи підтримуєте експертів, які вважають, що найближчим часом українським підприємцям доведеться пережити агресивну експансію російського капіталу та ще одну хвилю рейдерського перерозподілу власності?

Л.К.: При Кабінеті міністрів працює Антирейдерський комітет, який повинен цим опікуватися. Є і певні юридичні канони для захисту права власності. Однак існують побоювання, що в українського бізнесу збільшаться проблеми через масові заходження російського капіталу, який значно потужніший за вітчизняний та має більше коштів. В першу чергу в групі ризику – енергетика, комунікації, сільське господарство. Після цього - транспорт, логістика. На першому етапі боятися агресії російського капіталу варто великому бізнесу. І тільки через 1-2 роки, коли великий російський бізнес відчує себе задоволеним, тоді на черзі буде малий та середній. Щоб цього не сталося, Україні важливо декларувати поступ у бік ЄС. Якщо буде конкуренція між європейським та російським бізнесом, то нам від цього буде тільки краще.

Наталія БІЛОУСОВА, «День»